06 Серп 2009 Товариш майор, німецька мова та концерти
00:39
Сьогодні
Віктор телефонував до Австрії. Напевно його навчання відкладається на
пів року. Система освіти в Австрії дозволяє всім, хто вступив у виші,
почати навчання з будь-якого семестру. Вікторові порадили почати з
другого семестру.
Причина в основному матеріальна. Друга, не менш важлива причина: знання
4-х мов не звільняє його від потреби знати німецьку - основну мову
викладання в Австрії.
Отже, доведеться вивчити мову хоча б на побутовому рівні спілкування.
Решту можна добрати вже під час перебування там. Хоча всі спілкуються
англійською, вступні можна здавати англійською, а навчання - німецькою.
Тоді воно менше коштує. Англійською мовою навчання коштує дуже дорого.
І знов новий поворот. Новий мозковий штурм: як протягом цього півроку не потрапити до рук товариша майора з районного військкомату та вивчити мову? Ситуація з 2-х задач.
Задача перша У Віктора з ним старі рахунки: коли Віктор оформлював закордонний
паспорт, той самий майор повинен був видати йому довідку про те, що
Віктор має відстрочку від армії, як студент музичного училища.
Цілком законна довідка, ніякої підробки.
Після 3-х місячних походів за цією довідкою та вислуховування від
майора усіляких причин про неможливість її написання (наприклад, в
особовій справі повинно стояти отаке, а це отаке повинен внести Петро
Васильович, якого немає і буде він завтра...), цей же товариш наздогнав
Віктора біля зупинки та сказав:
- Нехай батько спіймає рибку та до мене прийде по довідку.
Батько на завтра отримав довідку у майора протягом 10 хвилин, звісно, за рибку. У рибки в роті було 500 грн.
Тепер за один день треба було вирішити питання, як не потрапити до цього обжерливого майора.
Варіантів три:
1. Вступити до вишу на денну форму із відстрочкою армії.
2. Відкупитися від майора, сплативши йому кита з грошима в роті. Бо в рибку така сума не влізе.
3. Піти на альтернативну службу.
Дії сьогодні по кожному пункту: 1. Вступна компанія завершилася. Музичні виші всі контрактні, за
виключенням консерваторії. Консерваторія не розглядається. Віктор туди
НЕ ХОЧЕ.
Просиділи за трьома комп'ютерами втрьох, шукали музичний факультет дешевше.
2. Відкупна від майора коштуватиме багато. Та страшно. Можна влипнути в
халепу. Заплатиш майорові, а він раптово зміниться, прийде інший майор
та буде вимагати більше та частіше.
Все, що пов'язано з незаконними діями, може вилитися в проблему, а ризикувати ми не можемо.
3. Альтернативна служба триває 2 роки (так було декілька років тому) не підходить для Віктора.
Отже, Віктор вирішив іти до музичного вишу. Вибрав музичний факультет університету Поплавського.
Сьогодні, вже в кінці дня, подав документи - його приймають без екзаменів. На контракт.
Задача друга З'їздив в інститут Гете. Це інститут німецької мови в Києві.
Там є молодіжні курси, які коштуватимуть недорого та тривають 3 місяці. Цілком влаштовує.
Завтра подає туди документи. Навчання з кінця вересня чи щось таке...
Отже, я рада, що ситуація розруливається.
================================================= СПОГАДИ Частина третя Попередні частини спогадів:перша
В музичній школі Віктор потрапив до вчительки, яка йому дуже подобалася - Кривошлик Олена Василівна.
Відразу стало питання про інструмент. Йому була потрібна скрипка,
розміром 1/16 від дорослої. Як правило, скрипки пропонують самі
вчителі, тому що діти виростають і інструменти також повинні
"зростати". А відтак, вони "переходять" до молодших від старших.
Скрипка, разом з чохлом тоді коштувала 15 дол.США. Для 95 року - це була астрономічна ціна. Нагадаю: зарплатня вчителя була 8 дол. США. А для нас, практично безробітних - це був не аби який стрес. Нас це не зупинило і ситуацію розрулили легко.
У нас були залишки "хорошого" життя - спортивні костюми Адідас, в яких ми ходили. Вони були практично нові і ми їх продали на Троєщинківському ринку. Всього 2 дні простояли. Продали рівно за 18 дол.США, чого нам вистачило на скрипку та нові струни для неї.
Взагалі Віктору, я вважаю. повезло. Він відразу потрапив до такого
клубу, де у вчительки постійно купа учнів, причому постійно знаходяться
декілька чоловік різного віку і йому нерідко доводилося бути присутнім
на уроках більш старших дітей.
Йому дуже подобалися бути присутнім на уроках двох дівчат, які завжди
на уроки ходили разом, бо вони двійнята. Вони вчилися дуже гарно, грали
на одній скрипці та багато співали.
Віктор був присутній на їх уроках, спостерігав, як одна з них робила
шкільні домашні завдання, під час уроку іншої і це Віктору подобалося.
Він часто казав, що Аліна і Аня дуже гарно вчаться і молодці.
Коли Віктору було 7 років (у 2 класі муз.школи) , він потрапив на
Київський міський конкурс скрипалів. Дівчата були поруч із ним, коли
він готувався та репетирував на конкурсі. Вони ж прийшли вболівати за
нього, коли він змагався на конкурсі. Раділи разом із ним, коли Віктор
отримав друге місце і став лауреатом.
Ці дівчата (на 5 років старші від Віктора) вже тоді мали свою власну
концертну діяльність, якою керував папа. Вони і зараз співають. Їх
прізвище Завальські та вони більш відомі під назвою "Алібі".
