Ефективність (результативність) проти ефектності 1 Особиста

Почему-то ефективность в образовании (управленческая деятельность) стала измеряться количеством созданных бумаг: масса информации, отчетов, анализов, причем нужно эти сдать ежемесячно до 20 числа, те поквартально до 15 -го и т.д. Мы стараемся не упустить, не просрочить совершенно порой не нужную бумагу, которую срочно надо подать, а обнаруживается со временем, её никто не читал, в лучшем случае пойдет на черновик для принтера. За этой бумажной волокитой перестаем видеть детей, ради чего и работают школы разных уровней. О какой может идти результативности в тех сельских школах, где директор выполняет обязанности и завхоза, и библиотекаря, и завуча, и работника по обслуживанию помещения, и деловода? И это при том, что она имеет зарплату ниже рядового учителя, выполняя обязанности нескольких штатных единиц, не получая доплаты никакой. У нас была областная проверка, ей просто пожали руку и поехали, не став смотреть папки.

Набрати ту ж швидкість.

А добре було б ще й забігати наперед!

Хочеться бути ефективною,реалізованою.
А який ефект справлятиме на інших моя присутність- справа не моя.
Ефектність для мене не дуже позитивне явище, це щось штучне,неприродне.

у жовтні спробувала зробити хронометраж витрат свого часу протягом дня... результати дали поштовх до більш ретельного планування і обов'язково не менше години в день так і планую на "Незаплановані" бесіди з незразковими в поведінці учнями та батьками та відвідувачами з організацій-партнерів , термінові звіти тощо та пй росто нехай би було трохи резервного часу... на жаль щодного разу цей час не залишився вільним... якась я поки що неідеальна планувальниця..

Перше: погоджуюсь, конкурси повинні бути, і бути цікавими (але ж не примусовими), до душі вчителю, щоб він міг розкрити свої можливості, показати себе як особистість. Я вчитель української мови. У минулому році дирекція школи поставила мене перед фактом про участь у конкурсі "Учитель року - 2009" (так би мовити, підійшла моя черга). Участь у конкурсі я брала, самодостатньо відчуваю себе на сцені, перед аудиторією. Хотілося б, щоб якесь було заохочення і з боку дирекції, і з боку відділу освіти (хоча обіцянки були). Та, на жаль, ні матеріального, ні морального заохочення не було, а це у певній мірі притуплює інтерес до участі у конкурсах; адже працювати постійно на одному інтузіазмі...

Планування -незамінна річ в управлінні навчальним закладом. І не можна не погодитись з тим, що хронометраж необхідний. Він дисциплінує, структурує і допомагає виконати заплановані завдання. Те, що це не завжди вдається - ну, ось, наприклад, річний план школи у цьому навчальному році потребує суттєвої корекції. Хто міг передбачити на початку навчального року, що державна підсумкова атестація буде в травні? і випускний - в травні? і карантин із п'яти навчальних місяців два повністю видалить? Я вже не кажу про ті ініціативи, які постійно народжують не тільки офіційні органи, а і громадські утворення різних рівнів. Тому третина робочого часу часто йде на виконання оперативних справ. Далі. Школа - це така жива структура, в якій постійно щось відбувається і трапляється. І це щось вимагає до себе уваги. Це ще шматок часу. Решта часу - це виконання запланованого. Тому, я думаю, готовність до змін, вміння працювати в ситуації, що постійно змінюється і адаптувати робочі плани до цих змін може бути запорукою нормальної роботи.

Я уже писала о планировании. И теперь хочеться сказать и об эффективности... Как хотельсь-бы выполнять работу по составленному плану, чтобы все до мелочи по плану. Но нет, вот они задания срочные. То для Министерства - потому что общий отдел задержал, то для облгосадминистрации - потому что кому-то важнее, то для начальника управления - потому что и ему важнее. Вот он эффект... Вот он хронометраж...

ефективна людина не робить:.. не витрачають час на пусті балачки із знайомим, що випадково зустрівся... В школе не всегда получается работать по заведомо написанному плану. Иногда все летит в "трын-тарара" из-за неожиданно пришедшего родителя (хотя их просят не приходить без предварительного звонка), из-за неожиданного вызова в отдел образования и др. Приходится вносить коррективы находу. Темп жизни в школе сейчас неимоверно высокий как для детей. так и для учителей. Хочется уже кричать... люди-и-ииии, остановитесь. оглянитесь! Жизнь проходит! Суета-сует! В образовании сейчас лавиной передаются всевозможные конкурсы и уже все платные! Что же мы делаем?! Зарабатывают на школах кто как придумает - и многое нам абсолютно бесполезное и ненужное, только время наше убивают.

Дякую за такий крик душі!
Народився пост Крик душі