Іноді себе відчуваю як равлик. Це іноді як раз припадає на час моїх занять на факультеті.
Чогось все рухається з такою натугою!
Чогось
люди, які чекають мене та призначають зустрічі, не можуть приділити
мені стільки уваги, скільки треба для вирішення питань... Не моїх питань!
Мені досі
не зрозуміло: як це? Я прихожу в призначений день, всі чекають
від мене допомоги у вирішенні їхніх власних питань, а самі виказують крайню зайнятість та бігають,
змушуючи чекати на себе іноді годину і більше.
При цьому їхнє пояснення цікаве: довга емоційна розповідь про важливість того, куди він бігав.
Мій втрачений час при цьому не враховується і за нього не вибачаються. Взагалі, від радянського часу ми це накріпко успадкували та не віддаємо собі ради, що це серйозна вада. Настільки серйозна, що зумовлює не тільки НЕефективну роботу, а взагалі виконання та досягнення багатьох питань і завдань ставить взагалі під великий сумнів. Маю на увазі: не підраховуємо та не обліковуємо витрати власного робочого часу та не поважаємо часу інших. Особливо коли стосується робочого часу:
- Начальник може викликати та тримати в прийомній 1-4 години (із власного досвіду), потім в кабінеті протримати ще 40 хвилин, безперервно розмовляючи по телефону.
- Може призначити нараду на 10, а зібратися на 12, тому що по ходу вирішується безліч питань, які вимагають біготні.
- Під час наради кожні 10 хвилин вирішувати по ходу питання з "хвоститами", відповідати на дзвінки, що не стосуються питань та перевірки отримання листа на електронну пошту. Питання, що обговорювалося на нараді чекає під час цього. Замість 30-40 хв., нарада триває 60-90. Вдвічі довше!
Отже, чим менше я знаходжуся на факультеті (я більше працюю вдома, в мережі Інтернет), тим більше мені зрозуміло, що предмет "Тайм менеджмент", або управління власним часом, просто необхідний кожному керівнику та викладачу і методисту.
Вчора скомпонувала всі частини книги та виявилася необхідність написання ще одного розділу. Буду від завтра цілодобово писати, щоб увійти в терміни.
