Головна » 2007»Вересень»7 » Дитячий садок? Домашнє виховання? Дитячий садок! Домашнє виховання!
Дитячий садок? Домашнє виховання? Дитячий садок! Домашнє виховання!
09:22
Недавно до мене звернулася моя знайома з питанням: «Як думаєш, віддавати мого Богданка до дитсадку?»
Чесно кажучи, я вже давно відійшла від цього питання. Мої сини вже дорослі, вже школу позакінчували, свої дітей в них ще нема. Тому якось про дитсадки я не думала у практичному заломленні. Знаю тільки, що міністр наполегливо «протягує» ідею про обов’язкову дошкільну освіту кожного українця. Питання спірне.
Далеко не всі мами і татки розділяють таку турботу Міністра Освіти про їхніх рідних маленьких українців. Я, власне, знаю не одну сім’ю, яка свідомо не хоче віддавати дитину до дитсадка. І це не обов’язково багаті сім’ї, де мати може собі дозволити не працювати чи винайняти «дорогу» гувернантку. Гувернанток такі сім’ї наймають, можуть собі дозволити при цьому дорогу гувернантку цілодобово, плюс няню, та плюс повара. Та ще й мама може при цьому не працювати.
Це не типова українська сім’я, тому не будемо про них. Я про типову сім’ю. Типова сім’я – це сім’я з більш ніж скромним достатком. Та при цьому вони вмудряються не віддавати дитину до дитсадка. Як це? Одні беруть посмінну роботу, інші беруть для мами домашню роботу, вони викручуються як можуть. Заради чого? Заради дитини, звісно. Бо вони бачуть в цьому, що так краще.
Інші кажуть, що заради тієї ж дитини мати має працювати, бо грошей хронічно не вистачає. Це теж правда! Я так скажу: це питання настільки багатогранне, що НІЯКА стороння людина, навіть дуже освічена, навіть та, що успішно виховала не одну дитину, НЕ МОЖЕ дати Вам пораду. Ви можете спитати її про плюси та мінуси перебування дитини у дитсадку. А вирішити доведеться Вам. Треба подумати, що для кожної окремої дитини краще. З мого боку, можу сказати: Якщо батьки схиляються до домашнього виховання, то треба тверезо поставити собі такі питання:
Як ми самі бачимо результат дошкільного розвитку дитини? Що ми самі хочемо побачити у 6-7 років зі своєї дитини? Питання мають бути не гаслові (по типу: бути чесним, охайним, добрим, грамотним) , а конкретні, наприклад:
Чи повинен він вміти читати? На навчання біглому читанню у дитини уходить від 1 до 1,5 років. Тобто порахуйте, коли треба починати? Далі питання: хто буде вчити? По якій книжці? В якій формі?
Як розвивати пам’ять? Адже вже у 4 роки ДИТИНА ЗДАТНА вивчити на пам’ять дуже великі уривки та вчити нові і нові. Як Ви будете це робити? Чи вмієте ви це робити?
Чи повинен він мати навички самообслуговування? Чи готові Ви привити дитині ці навички? Чи є ці навички у всіх ваших домашніх? Чи все робить мама? Тоді скоріш за все Ви розбестили всіх, розбестите і маленького. Зверніть увагу: не знати, що треба самому щось робити, навіть, не вміти щось робити! Як-то: одягатися, складати свій одяг чи прибирати іграшки. А необхідно, щоб дитина МАЛА НАВЧИКИ це робити, отже це було звичкою.
Яким чином Ви будете вчити дитину бути в колективі? Чи готові Ви окрім цирку, театру чи концертів, відвідувати ЩОДНЯ гуртки, курси, танці, та інші заняття? Дитина цього потребує та таким чином вчиться взаємодіяти з колективом.
Питань може бути ще декілька, але вони МАЮТЬ бути конкретними! Запишіть ці питання, та поставте біля них помітки: хто і ЯК може забезпечити це Вашій дитині. Я знаю багато сімей, які успішно дали все це своїй дитині. І діти дуже успішні в школі.
Проте, нажаль, знаю і зворотню картину. Дитина лінива, капризна, не навчена елементарним речам, не вміє і не хоче вміти читати до школи. Вона повторює те саме і в школі, становлючися проблемним як для батьків так і для вчителів. Причина – дбалося лише про фізичні потреби, нехтуючи навчанням.
Все це виклала я Богданковим батькам та знаєте, за них питання вирішила… система освіти. Ні, не наказ міністра про обов’язковість дошкільної освіти. Навпаки, Богданковій мамі доводиться зараз опановувати ази педагогіки, бо Богданко лишився вдома. Сталося це тому, що черга на дит. садок на 3 роки! За три роки Богданкові йти до школи. Тобто на дитсадок їм нема чого розраховувати!
За чашкою смачнючої кави я сьогодні думала про Богданку, його матусю і Міністра. Коли наше славетне Міністерство видавало такий наказ – воно мало хоч маленьке уявлення про дійсний стан речей? Знаєте, мені чомусь здається, що все має бути трохи по-іншому.
Міністерство повинне в цьому питанні опертися на громадську думку. Міністерство повинно створити умови для реалізації вимог суспільства, тобто спочатку СПИТАТИ молодих батьків, чи хочуть вони щоб дошкільне виховання взагалі було для їхньої дитини? Проте, Міністерство грає роль в цьому якогось господа бога – воно примусово заставляє батьків обов’язково віддати дитину до дитсадку. Я, як віруча людина, твердо переконана: прийде час відповіді перед Богом. Та точно знаю, що за моїх дітей Бог спитає не Міністерство, а нас, батьків. Бо тільки ми несемо відповідальність перед Богом за наших дітей, а не Міністерство!
Проте тут ситуація ще цікавіша! Проголосивши про таку обов’язковість, навіть не створили для цього умов та, навіть, не вивчено це питання! Дитячих садків не вистачає фізично! А ті, що є – то чи багато серед них дійсно якісних? Зарплатня вихователя … не буду про це. Це окрема розмова. На таку зарплатню хорошого фахівця знайти важко. Це ж основний закон економіки – хороший фахівець, професіонал, коштує дорого. Скажете: адже є хороші фихователі! Якщо до такого вихователя дитина може попасти тільки через 3 роки, то це означає, що їх вкрай замало! Переважно там випадкові , тимчасові люди. Я не про всі заклади! Зрозумійте мене правильно! Є, звісно, виключення, але вони, скоріш, виключення, ніж система! Ми ж кажемо про маленького українця-Богданка, який живе в системі, а не у виключенні. Знов згадалася Колегія при Міністерстві 17 серпня. Там говорили про це. Говорили, що дитсадків не вистачає. Рішення не було запропоновано. Міністр з цього нічого не сказав.
А, ні, перепрошую! Я забулася. Один з обласних інститутів відзвітувався, що в рамках обов’язковості дошкільної освіти вони почали розробляти та видадуть методичні рекомендації для вихователів по навчанню дітей дошкільно віку. І гороші на це знайдуться!
Питання виникло відразу. Це є настільки необхідним? Це є саме тим, що гальмує Богданкові отримати місце у дитячому садку? Напевно, що ні. А готові вихователі до використання цих методичних рекомендацій? Дайте хорошу зарплатню – поверніть (якщо є ще кого повертати) кваліфікованих вихователів до дитячого садка! Може кваліфікованому і не треба методичних рекомендацій? А випадковому та тимчасовому – їх точно не треба! Бо він халтурить і так. Ой, кава закінчилася, думки вийшли знов безрадісні. Але радує те, що батьки не дуже слухають Міністра. Інакше в них би була депресія. Вони не чекають на Міністерство. Вони самоорганізуються. У Львові, наприклад, я чула, що батьки створюють (покищо стихійно) такі громади, де по черзі «сидять» із групою діточок, таким чином, створюються такі міні-групи. Створюються також дитячі садки професіоналами. Приватні дитсадки. Пошукайте в інеті – там вони стали з’являтися. Це тільки початок! Дуже скоро це прийме масовий та системний характер. І Міністерство тут не буде конкурентноздатним. Напевно, вони саме це і відчувають, коли змушують всіх пройти дитсадок. Дивіться: всіх змушують, а приватні дитсадки ще не розвинулися, щоб запропонувати пристойну альтернативу – от і тримайте, монополія Держави.
Потім боротьба піде напрацьованим шляхом: можна підвищити вимоги до приватних, щоб не повадно було. Хто витримав – насилати на них санстанцію, КРУ чи податкову, чи ще щось… Але це потім, поки нема потреби, можна розслабитися. Населення і так платити за пристойний дитсадок масово не може (поки). Отже, не хвилюйтеся, пане Міністре, ви поки один на цьому ринку. Поки!
Система дошкольного воспитания у нас, на мой взгялд, оставляет желать лучшего. Ничего не имею против ДНЗ, но ведь должна быть альтернатива! И с учетом выходных дней, потому что бывают ситуации, когда мама с папой должны уйти в воскресенье, и ребенка туда брать нельзя (например, временная подработка). Мы нуждаемся в легализации частных детских садов и центров выходного дня (можно назвать как угодно).
це я про себе. дуже люблю свою роботу, своїх малюків,за 2 вихідних встигаю за ними скучити, ми поводимося як друзі. хоча не буду себе ідеалізувати, звичайно ж , я - не ідеал і , чесно кажучи, за такі гроші - курям на сміх - працювати в садочку весь вік не збираюся , бо ще є трохи самоповаги . просто думка була висловлена Вами трохи некоректно. в нашому садочку на з/п від 680 до 980 працюють творчі, захоплені і закохані в свою професію люди. хочу сказати , багато залежить від завідувача та ще від чогось ... наприклад, наш колишній вихованець переїхав з нашого провінційного містечка до Одеси . батьки дуже шкодують за садочком, кажуть, ставлення вихователів, байдужість, зверхність вражає. чого там забагато- це поборів. думаю, свою точку зору я відстояла. на все добре.
Дитячий садок є важливим середовищем для спілкування дитини з однолітками. Це перший колектив, в якому дитина вчиться працювати, граючись. ДНЗ є підготовчою ланкою до навчання в школі, але все таки, головне,- це соціальна готовність дитини до життя в майбутньому.
Мій трирічний син навідріз відмовився від дитячого садка. Мотивація в дитини проста: мені там нецікаво. Заняття в дитячому садку проводять раз в тиждень, щоб не втомлювати дітей. А мій син хоче малювати щодня, і не тільки олівцями, а й фарбами, ліпити з пластиліну, вивчати букви, вчитись лічити. Бо він звик до цього вдома. Тому ми вирішили поки дитячий садочок не відвідувати. До речі, сьогодні по телебаченню показували коментар про хлопчика, на якого няня в дитячому садку постійно кричала. Дитина дуже змінилась в поведінці, батьки помітили це. В кишеню сину поклали диктофон і записали на плівку незаперечний факт просто-таки словесного знущання над дитиною. Наслідки жахливі як для хлопчика, так і для батьків. Директор дитсадка не заперечила факт такої поведінки няні і пообіцяла прийняти міри. На жаль, такі випадки є і нашому садку, і багатьох інших. Але у зв'язку зтим, що дитину немає з ким залишити, батьки багато на що закривають очі. Але я не розумію чому?
Я знаю багато сімей, які серйозно не хочуть і не віддають свою дитину до дит садка. Нічого поганого в цьому немає, якщо взяти на себе організацію виховання та розвитку дитини. Як я писала в цьому пості - це серйозна робота і не можна до неї ставитися легко та пускати на самотік. Дитина, якщо нею не займатися, скоріш візьме все саме погане, ніж хороше. Це з досвіду...
Обов'язково необхідно мати постійного вихователя (няню, якщо це не мама), зодити з нею до гуртків, бажано щодня, займатися щодня розвитком дитини: читання, мовлення, рахування, розвиток логіки.
Коли я це робила, я перечитала таку кількість літератури, що стільки, напевно, і в інституті не читають...
Як будь-яка робота, ця повинна займати весь час та всі думки. Занадто велика відповідальність перед дитиною, а головне - перед Богом, який за цю дитину спитає з батьків.
І якщо такий проект не під силу батькам, краще дійсно передати це фахівцям. Зараз в дит садках працюють дійсно фахівці, сьогодні в цій сфері більш-менш порядок (на відміну від 93-96 років).
Мій син у садочок пішов у 2 роки, зараз йому 4. Рахує до ста і знає декілька букв. Я вважаю, що садочок - це дуже важливо для всебічного розвитку дитини і для її адаптації в суспільстві. Хоч я сама педагог, але я вважаю, що таких успіхів не досягла, якби займалась із своїм сином сама. Тому раджу всім, при будь-якій можлливості віддавайте діточок у садочки та різні гуртки. Дуже боляче дивитись, коли у нашому містечку, де щоб віддати в садочок дитину потрібно записуватись за рік наперед (це якщо пощастить), віддали приміщення ДНЗ під суд, прокуратуру, податкову інспекцію та ін. То про яку обов'язковість дошкільної освіти можна говорити!?
Дякую, пані Ларисо за Вашу думку. Це дійсно дуже важливо - дати правильний розкиток та освіту своїй дитині. у ранньому віці закладається багато рис дитини. Я переконана - якшщо дитина до 5 років не читає - вона буде лінивою у навчанні. А з приводу віддавати чи не віддавати - тоді час такий був. Ми не віддавали свого Віктора, бо саме тоді садки закривалися і працювали там... не буду про це. Я написала про це дуже детаьно в ЖЖ : http://olena.at.ua/news/2009-08-05-2
Взагалі то я маю власний досвід, який дав абсолютно протилежні результати. Мій син пішов в колектив у 9 років, відразу у 3 клас. Ми навчали його вдома. Проте, з 5 років він займався у різних гуртках, де був у колективі тричі на тиждень. Це дало позитивний результат. У нього не було соціальної інвалідності. У нього була надзвичайна мотивація до навчання.
Сегодня садик-это важно! Я лично наблюдала очень умненького хорошенького мальчика 5 лет, который впервые пришел в детский сад и оказался социальным (инвалидом". Он не мог понять почему в игре победили другие дети, почему нужно делиться игрушкой и почему с ним спорит мальчик по поводу рисунка. Повторю, что ребенок умненький.Дома самостоятельно проводил опыты с цветной водой, со льдом, наблюдел, рассказывал маме и няне, считает до ста, читает уже. То есть, детский сад дает возможность социального опыта, социальной компетентности. Поэтому -детский сад это важно, и заботливые мамы это понимают.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Недавно до мене звернулася моя знайома з питанням: «Як думаєш, віддавати мого Богданка до дитсадку?» 
