Я часто спостерігаю, як підключаються до наших проектів все нові керівники та бачу їхній прогрес у використанні комп’ютерних технологій. А комп’ютерні технології – це ж не тільки комп’ютер на столі. Сьогодні вже нікому не треба розповідати, що це. Це великий світ. Це суцільний та різнобічний світ.
Сьогодні вже значно рідше можна отримати адресу сайту на питання: «Скажіть Вашу адресу електронної пошти» . Тобто вже більшість людей в освіті розуміють цю різницю: між сайтом та електронною поштою.
Все більше і більше людей вже зрозуміли що таке світова мережа Інтернет. Зрозуміли, що таке комп’ютер для навчання та навчального процесу. Уточню як розумію це я і переважна кількість освітян:
Для навчання – це комп’ютер на уроці та вдома у учня. Це безумно красиві та інформативні програми зі шкільних предметів, що з’явилися останнім часом. Поки що не можна їх на уроках використовувати масово (елементарний брак техніки для цього). Але частково, епізодично все ж все частіше вчителі використовують.
І цікаві факти: якщо директор (чи заступник) наполягає на використанні застосуванні КТ – іде опір. А потім, коли спробували - раді. Бо бачуть безперечні переваги …
Для навчального процесу – це перш за все розклад. Ну хто зараз бере папірець чи рахівниці щоб помножити два великих числа у стовпчик, коли на столі є калькулятор? Так і з розкладом сьогодні. Якщо досвідчене (не люблю слова старше) покоління ще робить розклад олівцем на папері, то молоде відмовляється. Вони розуміють, що найгірша комп’ютерна програма з цим завданням впорається ліпше, ніж людина з олівцем.
Єдина задача людини – опанувати програму. Не просто навчитися кнопки натискувати, а навчитися думати так, як думає ця програма. На це потрібен час, та мені сподобалася репліка однієї молодої (чи психологічно молодої) заступниці: «Я б вручну вже склала розклад і не один. Але ж нічого, я опаную програму і більше ніколи не страждатиму на початку року!» І що Ви думаєте? Вона його опанувала і склала ще в серпні 2 розклади на вибір. А потім, коли на початку вересня довелося щось ще утрясати, переробляти, переставляти, вона не сиділа допізна жодного дня і не нервувала. Вона мені тоді сказала: «Найцінніше, те, що я завжди можу «посадити» школу, які б зміни не були!»
Я згодна. Адже здоров’я, спокій, мир – це найцінніше, що може бути на сьогодні у цьому бурхливому світі.
Мені це приємно! Адже я маю до цього стосунок!Для навчального процесу також – це організація його та облік. Що мається на увазі? Та все: навчальний план, його реалізація по вчителях, по навчальних програмах, календарних, поурочних планах, класних журналах, щоденниках. Цю круговерть також здатен привести у порядок комп’ютер із грамотним програмним забезпеченням. Тож задачі манеджера трохи переходять в іншу площину у такому випадку. Вони переходять із виконавської (передачі розпоряджень зверху вниз із розподілом обов’язків) у творчу: організація процесу впровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес. А це вже робота з людьми, з плануванням, з організацією та контролем. Мені подобається дізнаватися про цей досвід, про ці рішення та бачити реальні результати такого впровадження! Я ж переважно узагальнюю цей досвід та пишу методичні рекомендації для керівників, щоб їхня робота була якнайбільше практичною та чужих помилок вони не повторювали. Щоправда, є в нас така освітянська риса: ми дуже не любимо читати інструкції.
Ми ж не читачі! Ми ж звикли вчити, повчати та не звикли бути учнями. Трохи нас всіх зациклило на цьому, правда? Іноді ми самовпевнено намагаємося освоїти щось на практиці, набиваючи свої власні шишки. А потім виявляється, що витратив і час і нерви, щось вирішив, до чогось дійшов, а про це в інструкції було написано у двох рядках доброзичливим, дохідливим тоном. І добре, якщо виховання наше дозволяє визнати свою помилку. А буває й таке, з чим я стикнулася в одній з Одеських шкіл. Мої намагання з’ясувати хоча б ім’я людини, з ким я листуюся і яка мене останніми словами з вуличного лексикону поливає, закінчилися вказанням мені конкретної адреси, куди йти. З певних причин повторити адресу не можу, тільки скажу, що я туди не збиралася. А все просто тому, що просили виконати прості дії, які записані в інструкції.
Буває ж таке… Я здогадуюся, що все просто:
адміністрація школи дуже далека від комп’ютерних технологій та не хоче пускати їх у своє тихе життя. Посадила за комп’ютер невиховану, нестриману, хамовиту людину, але таку, яка розбирається в комп’ютерах. І поклалося настільки, що навіть довірило листування, не утруднивши себе хоча б прочитати що людина пише від їхнього імені. А я і досі не знаю з ким розмовляла і хто мене врешті решт, отримавши ключ на програму, послав.
Іноді буває й таке: людина дуже ввічливо, із вибаченнями просить: - Мені нема коли передивитися ті відеоінструкції, що у вас на диску. Ви не могли б мені розповісти швиденько по телефону?
Ще більш екстремальний варіант – по асьці чи електронній пошті. Невже я по телефону розповім краще, ніж у покроковій інструкції з відеозаписом з екрану у реальному часі? А скільки на розмови піде часу? Відео займає більше чотирьох годин. Ну, а про написати в аську чи у лист – годі і казати. Це дійсно екстремал!
Отож і народилася в мене думка: треба нам, освітянам, навчитися читати та навчатися. Тоді і чужий час поважати почнемо і зрозуміємо, хто невістка, що винна в усьому. Пропоную переглянути відео, що я надибала в Інтернеті, та воно як не можна краще показує цю проблему.
Сьогодні я за кавою подумала: досить думати про погане. Перечитала свої пости, дійсно, як починаю думати про освіту - то постійно схиляюся до депресивих думок.
Сьогодні вирішила: досить, забагато честі витрачати час на думки про можновладців! От я сьогодні подумала про те, яка чудова у мене робота. Я не тільки знайомлю освітян із цим світом - комп'ютерними технологіями, я допомагаю їм використовувати їх у своїй повсякденній роботі і житті.
Пропоную переглянути відео, що я надибала в Інтернеті, та воно як не можна краще показує цю проблему.
К сожалению в наших сельских школах многие учителя до сих пор не имеют возможности подключиться к Глобальной сети Интернет. О каком качестве образования можно говорить если преподаватель информатики не имеет доступа к сети Интернет. Оторванность села от мира - это проблема над которой надо еще много работать. Обучая учителей сельских школ работе на компьютере чувствуешь себя нужной, видя желание и стремление к познанию компьютерной грамоты педагогов, которые давно на пенсии. Внедрение информационно-комуникационных технологий -это необходимость для развития сельских школ.
Відповідь: Так, згодна! Для села Інтернет - це просто необхідність. Не згодна про відірваність. Комунікації сьогодні дозволяють підключитися до Інтернету сільським школам . Треба доносити цб інформацію до сільських шкіл. А методкабінети тільки перевірки=ами займаються
