Сьогодні почула, що Кабмін затвердив підвищення допомоги дітям-сиротам до 1590 грн. (з 500 грн.). Більш, ніж у ТРИ рази!

Дуже рада за дітей. Справді рада. Хоча є дуже великі сумніви, що саме діти отримають ці гроші.

Просто це збудило болячку, що сидить в голові.

Щодо справедливості скажу: зарплата доцента теж підвищилася. На 15%. Я їх не відчула, адже це вийшло 200 грн. І взаглом моя зарплата стала тепер 1450 грн.! Вау!
Щомісяця сльоза навертається біля банкомату від щедрості держави! Хочеться впасти і дякувати, що взагалі щось дають, щось нараховують. Адже нам... Таким простим... Та ми негідні і цього!

Цікава подія підвищення соціальної допомоги, так? Я підрахувала: соціальна допомога зросла у 3 рази, а зарплата працюючого у цій ж галузі - на 15%.

Як це може бути, щоб працюючий отримував менше, ніж утриманець?

А все просто. Молодим потрібні гроші. Ви проти? Я – в жодному разі!

Тому держава виділяє гроші на молодь. На молодіжні громадські рухи. На квартири для молоді. На організацію і проведення дуже інформаційних та показових заходів для молоді. Красиво. Знов сльоза розчулення: «Як красиво!» Але це не про Україну, напевно.

В Україні це теж можна прочитати у звітах про витрати державних коштів на молодь. А насправді? Це все на словах. Це все на паперах. Насправді квартири отримує депутатська молодь, сама не знаючи навіщо, просто: «Хай буде!»

Дуже цікава стаття з цього приводу вийшла в Обозі від Тетяни Чорновіл. Стаття про грошові потоки, які бюджетом спрямовані на молодь, ідуть до молоді… депутатської. Причому, не залежно від їхнього депутатського кольору. І суми з такою кількістю нулів, скільки ані я, ані мої колеги в житті не бачили. Ну ясно, що це не та кількість нулів, які спрямовують і відмивають їхні старші, дорослі наставники, але ж вони тільки вчаться… Навчаться – буде більше та ефективніше. http://obozrevatel.com/news/2008/4/7/229559.htm

Я не фахівець з соціального розвитку. Не фахівець з державної економіки. Тим більше, не заздрю тим молодикам, що мільйонами на рік гребуть молодіжні гроші собі в гаманець. Вони вже своє отримують. Адже свято вірю в Бога і в те, що Він все бачить. То вони отримали вже все, від Бога навряд чи що отримають. Це в Євангеліях записане і я в це вірю.

Також я знаю: якщо в державі праця найвищої кваліфікації (так всюди вважають працю науковця)

• нижче оплачується, ніж праця найнижчої кваліфікації (двірника) на 38%
• нижче соціальної допомоги сиротам на 10%
• нижче середньої по країні на 58%
• Нижче середньої по столиці у 2 рази
• При наявності свого житла: оплата за комунальні послуги складають 30% від цієї зарплати, решти вистачає на тиждень харчування.
• Без свого житла: втричі нижче, ніж оплата за житло. Про обіцяне з «барської руки президента» соціальне житло ніхто не мріє, бо за цю зарплату жоден банк не надасть іпотечного кредиту – це раз. А два – НІХТО не сумнівається, що соціальне житло отримають наші шановні начальники та їх діти. Навіть, якщо мають гроші купити не соціальне. Ну може, якогось пенсіонера, для галасу, «ощасливлять». Сумніваєтеся? Думаю – ні.
• Лікування та одяг? Грошей вистачає тільки подивитися на те, як це роблять інші.

То в цій державі не те, що щось не гаразд. Тут все негаразд.

Скажете: це все відомо, то навіщо ще раз це піднімати, сипати сіль на болячку? А я з дитинства знаю, що болячка краще заживає, якщо її не ховати, а тримати на повітрі. Таргани краще тікають, якщо на них посвітити.

А ще я точно переконана: в Угорщині та Греції вчителі так, як ми, не жебракують і не принижені настільки. І права свої знають. І готові їх відстоювати. Бо вони показали, що страйкувати вміють. І роблять це періодично. І влади їхні це знають. І громадяни їхні відчули, що таке, коли діти всієї країни залишаються вдома.

А я от думаю собі: «Дивні ці вчителі Угорщини та Греції! Вони і десятої долі не бачили того приниження, яке бачать освітяни в Україні!»

Але освітяни України не страйкують.

Вони добропорядні. Як же можна викинути дітей всієї країни просто так на вулицю. Вони ж не винні відповідати за своїх батьків! Куди ж подінуться діти, які потраплять на вулицю під час страйку? Я жодного разу не чула, навіть, такої погрози.

Вони саможертовні: Піклуються про чужих дітей, а власні діти обійдуться без гарного одягу, достойного лікування та відпочинку, без мандрівок, та, врешті, без достойної освіти. Адже при такому рівні зарплат дітям освітян немає жодної перспективи на все це. Знаю із власного досвіду.

Вони скромні: навіщо комусь зайвий раз про себе нагадувати? Ми і так знаємо, що в державі грошей немає.

То чому владі турбуватися про добропорядних, саможертовних, скромних... Для них вистачить кіла гречки до свята та медалів на пенсії. А щоб не розслаблялися - натиснути покраще. Бо волелюбність та гідність може народитися тільки там, де тиск послабити.

див. С.Овчаренко
http://svetiteni.com.ua/2008/03/25/gibelnoye-ocharovaniye-dictatury/

От влада і витрачає гроші на депутатських сиріт.

А справжні сироти... Я справді рада, що вони отримають допомогу, яка вже порівнюється із хоч якоюсь зарплатнею.

А тепер увага: ПРОПОЗИЦІЯ!

1. Зарплата зрівняється з середньою по Києву: 1450 грн. (доцента) + 2000 грн. (двірника) = 3450 грн. (ну приблизно середня)

2. У доцентів вирішиться проблема із житлом (бо іпотеку з такою зарплатнею ніколи не дадауть) -двірникам дають житло.
3. Не треба будувати соц. житло для освітян. Можна буде ЛЕГАЛЬНО побудувати його для власних дітей.