Сер, 24 Квіт 2024, 14:36

RSS
Роздуми за філіжанкою кави
Головна » 2009 » Серпень » 15 » Як Ви себе почуваєте?
Як Ви себе почуваєте?
10:57

Статистика річ уперта. За 5 років моєї роботи в інституті дві молоді людини (від 40 до 50 років обом) померли від невиліковної стадії раку. Обидва дізналися про хворобу на операційному столі. Обидва померли швидко та дуже болісно.  Обидва більше 5 років жодного разу не були у лікаря. Співпадіння?

Ні, система.

Спробую пояснити свою думку.

Розмови про здоров'я в Україні сьогодні є не популярними.  Принаймні, не так, як розмови про здоров'я раніше. Ще 15-20 років тому всі залюбки розповідали про дієти, лікарів та знахарів.

Напевно, розмови про здоров'я в колах інтелігенції відповідають стану розвитку медицини в нашій державі.

В той час, коли у всіх країнах цивілізованого світу медицина активно розвивалася (1970-90 р.р.), наша стояла на місці. Це відобразилося у масовому захопленні наших співвітчизників альтернативною медициною.

У наших сусідів - шалений розвиток діагностики за рахунок розвитку медичної техніки. Саме на цей період припадає вирішення проблеми з дитячим раком (95% успішного лікування лейкемії, наприклад).

У нас в цей же період – розквіт колдунів, екстрасенсів, гомеопатів (які ліки робили у себе на кухні), знахарів різних мастей. Пам’ятаю забобони про прив’язування стану здоров’я до положення зірок чи пояснення головного болю магнітними бурями.  

Коли народ звертається до знахарів? Коли немає лікаря у видимому просторі.

Стан медицини залишався на рівні 50-60 років минулого сторіччя тривалий час, а згодом становився ще гірше. Так що ж людям робити? Звісно, звертатися до тих, хто хоч щось може пообіцяти. Цікаво, у той період шамани з бубнами були? Думаю, були. Просто я не бачила.

Отже, за відсутністю розвитку медицини, іде її деградація, причому дуже швидко. За якихось 40 років суспільство відкатилося до знахарів, колдунів та шаманів. Від найсучасніших препаратів до бджіл та піявок.

Цікаво, але розмови про лікування та здоров’я майже взагалі перестала мати місце у колі моїх друзів. Стало не цікавим власне здоров’я чи здоров’я близьких? Не думаю. Бо спіймала і себе і своїх друзів на тому, що коли заходить мова про те, що хтось захворів – з’являється ледь помітний страх в очах.

Напевно, у знахарях та колдунах народ розчарувався. Альтернативи немає (хіба що за дуже великі, непідйомні гроші), отже, більшість стало звертатися до лікарів тільки в разі невідкладної потреби. А про щоденну турботу про здоров’я та звертання до лікаря доводиться забути.

Якщо сім’я має дітей, то про здоров’я дорослих доводиться забути на десятиріччя – аж поки не виросте дитина. Піклування про здоров’я дитини також відбувається із жахом в очах: ангіна та вітрянка здається подарунком долі в разі її хвороби. Бо на лікування більш серйозної хвороби у сім’ї не вистачить грошей ніколи.

Приклад: У дитини моєї сусідки врачі запідозрили серйозне захворювання. Дитину госпіталізували на обстеження. Два тижні (по 60 грн. на день) перебування в лікарні мами та бабусі (по черзі) разом з дитиною. Всі аналізи платні. Комп’ютерна томографія, УЗІ, Рег, та ще приблизно 20 найменувань різних апаратних досліджень за 2 тижні. Приблизно 50 біохімічних досліджень. Весь час мама і бабуся відмовлялися від крапельниць (300 грн. за одну в середньому)  та уколів (від 10 до 50 грн.) до постановки діагнозу. Все обстеження вартувало 10 тис. грн. (на той час 2 тис долл.США).

Для порівняння: аналогічне обстеження в Німеччині вартує від 500 до 1000 євро (від 3500 до 8000 грн. на той час) і триває 3-5 днів. Присутність мами не обов’язкова, адже дитині 16 років.

Але головна відмінність навіть не в термінах і не в вартості. І не в тому, що не починають лікування до встановлення діагнозу. Відмінність полягає в тому, що якщо людина лягла на обстеження та заплатила гроші, вона має вийти звідти з діагнозом! А моя знайома вийшла без нього! Ніхто не взяв на себе сміливість та поставити діагноз. Але з усіма аналізами та результатами інших обстежень на руках. Найстрашніше те, що ніхто не знає як і від чого лікувати. Сім’я збирає гроші і оформлює дитині закордонний паспорт.

Про обстеження чи взагалі звертання до лікаря мами (інваліду) вони взагалі не думають вже декілька років. Вся сім’я не бачила лікарів роками. Адже не можна ж вважати обстеженням медогляд на отримання прав? Там же не обстеження, а акт купівлі-продажу довідки.

Багато людей вже навіть не викликають лікаря та не ходять до нього під час застуди чи ангіни. Лікуються самі. І причина не завжди у тому, що в лікарні просидіти 2-3 години з температурою та болем в горлі просидити важко. І не тому, що перш, ніж отримати лікарніний по грипу треба пройти гінеколога та вислухати масу неприємних коментарів від санітарок і сестер. І не тому, що замість лежання з рушником на лобі і сну від ліків, треба кожного дня бігати здавати аналізи… Простіше заплатити за лікарняний знайомим та лежати самому вдома. Частіше причини у тому, що лікарі сьогодні – це торговці ліками та лікарняними.

Приклад: Коли останній раз мені міряли тиск на прийомі у лікаря, мені здався підозрілим результат. Вдома переміряла: тиск в нормі. Не стала купляти ліки на 200 грн. що мені виписали. Тонометр у лікаря ровісник моєї мами, а вдома – японський, електронний. Вірю йому більше. Та й такі цифри тиску я ж повинна була б відчувати? Я ж почувалася добре. Дякувати, що не здатна до самонавіяння. Могла б тиск підняти собі тільки від однієї думки про це. Навіщо ходити до такого лікаря? Відстоювати чергу? Більше не ходжу до того лікаря. Не довіряю. І таких на моєму рахунку вже з десяток.

Я не одна. Більшість моїх друзів. Більшість моїх колег.

Не довіряють лікарям і ті, хто не звертаються до безкоштовних торговців ліками в районних лікарнях, а на нормальних не вистачає грошей. Ризик? А не ризик ходити до них? А якщо я б випила ту купу ліків, що мені виписали від тиску, якого не було?

От чому жах в очах при згадуванні про хворобу. Адже одного разу це може виявитися не ангіна…

Ось так і трапилося з моїми нещасними співробітниками. Страшно. Оформлюю своїй дитині закордонний паспорт також, про всяк випадок. Про себе не думаю. Немає грошей на це.

 

Категорія: Особистісний рост. Тайм менеджмент педагога | Переглядів: 3483 | Додав: olena-eln | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 12
12 garri  
0
Про те, що у мене вроджений порок серця, вперше дізнався в 40 років, що ще раз засвідчує про халатне відношення до проведенн медичних оглядів. Лікарі дуже дивувалися, як я міг служити в збройних силах, займатися спортом(парашутним). Після встановлення діагнозу почалися постійні перебування в лікарнях, перепади тиску, піднімалась температура.
На запитання до лікаря щодо підвищення температури , отримав відповідь:"Перестань її міряти". Послухав. Протягом двох років симптомів поганого самопочуття не маю.
Щодо знахарства і колдовства відповім словами Папюса 1912 р. "Практическая магия" глава 1 "...не старайся познать то, что тебе не дано познать ибо то что тебе дано познать, ты и так познаеш"

11 Sakova  
0
Я думаю, Ви праві, Олено Вікторівно. Висококваліфікований лікар-це проблема. Сама звертаюсь в лікарню в крайніх випадках. Хоча впевнена(із власного досвіду проблеми із здоров'ям) оптимізм і любов до самого себе вирішить проблеми краще ніж лікарські препарати. Як людина налаштує себе - такі будуть успіхи. Всім здоров'я!!!

10 olena-eln  
0
Народні методи лікування квітнуть тоді, коли відсутні інші.
В цьому переконана абсолютно, бо не витрачалося б стільки грошей в світі на медичні наукові дослідження, якби народні методи бли дійсно ефективними.
Не витрачалося б стільки грошей на апаратні дослідження хворих людей, якби бабуся дійсно могла поставити діагноз просто так. глянувши на людину.
Не логічніше тоді б було просто дослідити бабусь (народних знахарів) та скопіювати їхні методи.
З усіх досліджень цих бабусь було зроблено тільки один висновок: процент помилкових діагнозів та неефективних лікувань - більше 50% . Зате надія, яку використовують такі народні лікарі дозволяє так запустити прості хвороби, що вони стають зовсім не простими. Плюс відсутність спеціалістів та жебрацький стан медицини в нашій країі дорівнює: використання народної медицини у нас - простий шлях із простої ангіни (чи іншої простої хвороби) отримати на все життя серйозне хронічне захворювання.

9 nauxau3  
0
Поперше треба сподіваться на себе, а до лікарів ходити на щорічний медогляд.
По-друге народна медицина також дуже корисна. biggrin

8 ОВХ  
0
Проблему збереження здоров'я вважаю дуже важливою, але на мою думку це не тільки справа лікарів, а й справа самої людини. Думаю, що справжні лікарі все таки існують, але їх мало. Кожна цивілізована людина повинна навчитись дбати про своє здоров'я і навчити цьому своїх дітей. Як керівник навчального закладу вважаю одним із основних завдань формування в учнів мотивації на здоровий спосіб життя. Від цього багато залежить в подальшому житті молодої людини. В виховній роботі нашого закладу приділяється багато уваги інформуванню учнів про здоровий спосіб життя.
Переконана, що кожен із нас повинен серйозно відноситись до планових медичних обстежень, які можуть завчасно попередити захворювання чи виявити його на ранніх стадіях.

6 33  
1
Дуже важко суперечити таким доказам. Але справжні лікарі є...І якщо пригадати, то думаю, що кожен згадає хоча б одного. А потім спостерігаючи як ми живемо, можу сказати, що більшість наших проблем від нас самих. В одному зі своїх інтерв'ю відомий актор Міхалков сказав: "Ми часто думаємо про те, як ми живемо, чого на не вистачає для "повного щастя", а забуваємо головне - ДЛЯ ЧОГО".
Так, мабуть саме батьки повинні подбати про здоров'я своїх дітей. Навчити бути здоровими. Вести здоровий спосіб життя!!! Це той мінімум, який в нашій державі може зберегти нас і наших дітей, коли надії на лікарів зовсім мало.

7 olena-eln  
0
Якщо в цій системі є хороші лікарі, то це ВСУПЕРЕЧ створеним умовам. Такі лікарі скоріш за все зникнуть.
Приємно чути, що вони ще є, ба я думала, що вони зникли.

А єдиний предмет в школі, який призначений для навчання здоровому образу життя - перетворений на навчання стрибкам через козла, засобами приниження та виховання відрази від будь-якого руху. http://www.olena.at.ua/blog/2008-02-06-21


5 Lyubimtchik24  
1
Доброго дня шановні відвідувачі сайту!
МЕДИЦИНА, ЯК І ОСВІТА, У НАШІЙ ДЕРЖАВІ Є БЕЗКОШТОВНИМИ... - це так говорять, але ж к воно є??? все безкоштовне - БЕЗДОГЛЯДНЕ.
Почитав статистику, коментарі... Дійсно, є над чим задуматись, адже ЗДОРОВ'Я - це найважливіший вектор нашого життя.
Посудіть самі: чи хочете ви щось смачненьке, коли болить зуб? Чи хочеться вам розваг, коли щось болить? Ні, тоді людина просить одног: щоб біль нестерпний минув, щоб Бог дарував сили і здоро'я. А його (здоров'я) треба берегти змалечку, і НІХТО крім нас самих за нас це зробити не зможе. Але щоб людина навчилася берегти свої здоров', то її змалечку потрібно до цього привчати. І як у нас вчать? Скільки і коли? Крім того, що вчити, треба ще і контолювати, як виконалися дані рекомендації, наприклад, дитиною. А контролюється? Звичайно, що не завжди. У результаті людина сама втрачає контроль над собою, починає все більше і більше нехтувати своїм здоров'ям, вважаючи, що раз не болить, то я здорова. Потрібно вибудовувати дієву загальнонаціональну вертикаль ЗДОРОВ'Я. пРИВЧАТИ НАШИХ ДІТЕЙ ДО ЕЛЕМЕНТАРНИХ ПРАВИЛ ГІГІЄНИ. а У НАС ЦЕ РОБИТЬСЯ не наналежному рівні. Хоч не хоч, а згадаєш прислів'я:"Чого бідні - ...."...

4 Lydmila  
0
Zoya, ты права, в платных поликлиниках в основном интересуют только деньги. Когда я попала в больницу, сначала со мной очень хорошо обошлись, я даже поверила, что врачи в платной поликлинике - специалисты, которые с полуслова понимают. Но, увы, пролежав месяц, никаких результатов не дало, ни лечение, ни обследование. Только выкинуты деньги, бывают, конечно, врачи- специалисты, но в наше время - это редкостью! Лучше не болеть и заниматься аутотренингом!! smile

3 Zoya  
0
В платных поликлиниках тоже не всега можно сразу довериться врачам. В этом году серьезно заболев, я пошла в платную. Но я посетила 4 врачей прежде чем кому-то довериться. А когда убедилась в искренности врача, в его желании мне помочь. Вот тогда и выполняла все прописанные им процедуры и принимала все лекарства. Так что врач врачу рознь!!! И не всегда деньги являются определяющим фактором.
А вообще - лучше не болеть!!!!!!!

2 yanell47  
0
Да, Елена Викторовна, спасибо, что Вы затронули этот вопрос. ok Я, например, считаю, что к врачам нужно обращаться только действительно в экстренных ситуациях. Конечно, я не имею ввиду детских врачей, с которыми надо обязательно поддерживать постоянную связь. Я - именно о различного рода обследованиях и о медикаментах, назначаемых медиками. Ведь действительно назначаются лекарства подороже, указываются аптеки, где их можно приобрести. Быть может, я неправа, но мое мнение, если обнаружена опухоль - не всегда её возможно удалять. Ведь постоянно и страшно - что люди после этих операций умирают за короткое время. И врачи это знают, А операции-то стоят огромных денег. Я, без медицинского образования, сделала вывод: как только появляется возможность попадания воздуха во время операции - это ведет к неисправимым последствиям. И человек без операции живет дольше. Это по моим наблюдениям. Но это так - мое личное мнение. Я действительно годами не хожу к врачам. Единственное - это флюорограмма и стоматолог. Нет, я не безграмотна в этом вопросе. Но какой смысл? А зато посмотрите на старожилов: они-то ведь не имели доступа к высокотехничной современной медицине. Поэтому, главное, - установка самого человека для себя - быть здоровым - даже если есть проблемы - многое значит. hello

1 qwert  
0
Я полностью согласна с Вами, Елена Викторовна! Я столько раз убеждалась в некомпетентности врачей, что при самых маленьких болячках в больницу не иду. А, может, эти "маленькие" болячки и приведут к серьёзным проблемам. Стоять в очереди в "бесплатных" поликлиниках, а потом выслушивать хамство людей, дававших клятву Гиппократа? Нет уж... Часто относятся к больным как к непотребу..А чем я хуже их? У меня тоже высшее образование, и я приличный человек, и если я чего-то не понимаю, то это значит, что оно не медицинское, а педагогическое, и не надо со мной разговаривать на непонятном мне медицинском языке и возмущаться, что мне что-то непонятно. Я же разговариваю с ними на обычном, разговорном, а не своими филологическими терминами. Приятно удивлена, что эта проблема всё-таки волнует людей. Спасибо за то, что вы подняли эту тему!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Розділи щоденника
Освіта [22]
Роздуми на тему сучасної освіти
Моя колекція кавярень [9]
Фоторепортажі з кавярень, де я буваю
Новини [23]
Роздуми на тему новин
Особистісний рост. Тайм менеджмент педагога [32]
Статті на тему освіти, роботи, бізнесу, викладання, навчання, на всі теми
Читальня [5]
Тут описую прочитані книги. Рекомендую ці книги всім охочим. Книги додаються.
Життя блогу [3]
Програми складання шкільного розкладу [1]
Група FM - матеріали та заходи [3]
Інформатизація освіти [37]
Питання впровадження та реальні проблеми і їхні рішення, герої та переможці
Форма входу
Вітаю Вас Гість!


Календар
«  Серпень 2009  »
ПонВівтСерЧетП'ятСубНед
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзі сайту
Лічильники

Ю.Блоги 



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Єльникова Олена © 2024Зробити безкоштовний сайт з uCoz