Я вже писала про свої особисті враження на емоційному рівні у ЖЖ
(Книга не без інших книг, або геть з голови Задорнова)

У звичному викладі, традиційному для художньо-публіцистичного сучасного жанру, написані 25 сторінок цієї книги.
Але вже третій день я не можу її забути.
Скачати та прочитати її можна тут (всього 25 сторінок на одному подиху)

Вчений проти практика?

Моя свідомість аналізує та проводить асоціативні зв'язки, порівнює та боляче мене ж б'є. Вже третій день після прочитання книжки.
Я тільки нещодавно зрозуміла користь у читанні книжок, які написали практики, а не вчені.
Тому і пішла вчитися в Університет Брайана Трейсі (Пенсільванія).
І от чому.
1. Практик навіть розповіддю про своє життя та успіхи може багато чому навчити.
Вчений може лише теоретизувати на питаннях, які просто вивчав. Він не ПРОЙШОВ власним досвідом все, про що вчить.
2. Практик допоможе (навіть простим своїм досвідом) виробити ПРАВИЛЬНЕ ставлення до своїх та чужих негараздів та падінь. Бо він їх ПЕРЕЖИВ і для себе це ставлення виробив.
Вчений може лише перелічити, як негараздів можна уникнути.
Будь-який практик скаже, що негаразди та падіння - неминучі. Варто лише правильно до них ставитися та вставати і йти.
Вчений схильний звинувачувати у негараздах та падіннях того, хто впав. Це логічно, адже негаразди та падіння говорять про те, що погано вивчив урок.
Отже, дійсно - світ простий.

Зміна стереотипів про боротьбу за виживання

В книзі Спенсера Джонсона описується ситуація, схожа на відому казку про жабенят, які потрапили у глечик з молоком. Як одна припинила боротися та померла, а друга вижила, завдяки старанням.
Але все ж, казка Спенсера Джонсона більш сучасна.
В ній боролися всі. Кожен по-своєму. Але результат був у кожного свій.
Кожен з нас може сказати, що він бореться. А чи дає нам ця боротьба дійсно свободу та благополуччя?
Ніхто з нас не опустив руки. А чи збилося масло під ногами?
Джонсон описав ситуацію, дуже схожу на сучасний світ. Світ, де зміни відбуваються настільки швидко, що ми часом не встигаємо відстежувати ці зміни, вже не кажучи, щоб пристосовуватися до них.
Джонсон простим прикладом показав, що чим простіше підхід до оточуючої ситуації, тим скоріше буде знайдений вихід. І що цікаве: тут залежить все не від кількості та якості знань, надбаних за життя (тим більше не від відміток), а від ПІДХОДУ ДО ПОДІЙ, що відбуваються.
Ось декілька висновків, які робить головний герой під час кардинальної зміни мислення:
1. Він признався собі, що коли більше всього потребував термінових змін, чомусь двома руками чіплявся за ілюзію вже неіснуючого ... [минулого]
2. зміни в поведінці почалися тоді, коли вперше не посоромився висміяти свої невдачі [інший, більш простий погляд на ситуацію]
3. найкоротша дорогам до змін - не боятися посміятися над зробленими помилками, помилковими уявленнями, над своєю дурістю. Це звільняє від тяги до звичного старого стилю поведінки і вчинків, прискорює просування вперед - до нового. [Просте сприйняття колишніх невдач зумовили і способи подальших вчинків]
4. «Якщо змінилися умови ..., природно, треба змінити в корені і свої дії!» - ось просте кредо... [тих, хто швидко перебудувався та вже далеко попереду] .
5. Та до цих простих інстинктивних вчинків і понять додати свою навчену освітою тямущість - успіх забезпечений.
6. Якщо уважно відстежувати оточення, то маленькі зміни легко помічаються. Ці сигнали краще підготують нас до великих, не виключено, що і раптовим змін. ...

Якщо не робити цього [не змінюватися самому] своєчасно, то можна позбутися здатності змінюватися. Всі труднощі і перешкоди всяким змінам знаходяться усередині нас самих. І нічого не зміниться, поки сам не перебудуєшся.
Основні висновки книги можна собі виписати навіть як кредо, гасло, правило, як хочете.

Вони дослівно звучать так:

НАПИС НА СТІНІ
ПЕРЕБУДОВА НЕМИНУЧА. Завжди хтось забере сир.
ЗМІНИ ТРЕБА ЧЕКАТИ. Треба готуватися, бо сир неодмінно заберуть.
ШВИДШЕ ПРИСТОСОВУВАТИСЯ ДО ЗМІН.
Чим раніше відірвемося від старого шматка сира, тим швидше знайдемо новий.
ТРЕБА УВАЖНО СТЕЖИТИ ЗА ЗМІНАМИ.
Треба частіше нюхати сир, щоб знати, коли він починає псуватися.
ЗМІНЮВАТИСЯ НЕОБХІДНО.
Вперед, услід за сиром. НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ЗМІНАМИ.
Спробуй красу пригоди у пошуках і насолоджуйся смаком нового сиру.
БУДЬ ГОТОВИЙ ДО НОВИХ ЗМІН І НОВОЇ НАСОЛОДИ.
Тому, що сир неодмінно кудись зникає.

Сир та комп'ютер (обговорення після прочитання книги)*

1. Скільки років тому з'явилися комп'ютери? Зовсім недавно.
Небагато людей віднеслися до цього серйозно. Більшість сприйняли його за іграшку.
Спенсер Джонсон також розповідає про таке ж явище в книзі. Це епізод, коли миші спостерігали за змінами: "І все частіше з'являлася пліснева, і запах був не той і зменшувалися запаси..." але вперті люди не хотіли помічати цього. А люди відпочатку розумніші та більш освідченні за мишей.
Тільки Джонсона пропустив: як сміялися люди над готовністю мишей знятися та піти на пошуки, як сміялися над тим, що миші помічали зміни та передчували закінчення сиру.
А в нашому житті це все було. Бо люди здатні чіплятися за ілюзію минулого. Того минулого, яке вже не існує. [див. висновок 1 вище]
2. Багато хто зараз поводиться як Гом (з казки). Гом тільки і робить, що жаліє себе. Виправдовує свою бездіяльність тим, що він розумніший за інших. Та настільки вперся в минуле, що не хоче сприйняти навіть ті шматочки сиру, які йому приносять!
Якби Мон став носити йому сир постійно, жаліючи його, то Гом звик би до цього та почав сприймати спочатку нормально. З часом став би навіть вимагати цього, мовляв, я ж розумний, просто у мене... (список виправдовувань величезний).
Далі все діло в Моні: наскільки Мон дозволить використовувати його?
А хіба Мон не знайшов новий сир, виснажливо вперто шукаючи?
Чи не так само ми поводимося? Виправдовуємо тих, хто і досі не хоче сідати за новий неминучий інструмент (комп'ютер). При цьому знаходимо разом з ними безліч виправдовувань!
І... дозволяємо використовувати себе - робимо за них все самі чи "напрягаємо" учнів або батьків.
Вони, навіть, вже вимагають цього: агресивна відмова та саботаж опанування ІКТ.
І ми знаходимо для них нові виправдовування: вони гірше вчаться, ніж діти, бо літні (можу навести тисячі прикладів, що доводить зворотнє); вони зайняті; у них немає грошей...
Вигадують, навіть алергію чи захворювання очей, яке нібито не дозволяє сидіти за комп'ютером.
А хіба ті, хто опанував - не має червоних очей від сухого ока чи дистонії від безсонних ночей, бо виснажливо вперто опановував?
3. Результат такий, який має бути:
Миші, які не припиняли слідкувати за змінами та були постійно готові знятися і піти на пошуки нового сиру, виглядали зовсім не втомленими, не змученими, а навпаки, вкрай благополучними. Схоже, такими вони будуть завжди. Бо вони готові до змін і знають, як спостерігати за ними і діятимуть негайно при перших ознаках серйозних змін. І уж точно вони не здаватимуться при падінні.

Мон пройшов серйозні зміни у своєму світогляді, бо попрацював над помилками, не зациклюючися на тому, що він відпочатку розумніший та кмітливіший за мишей. Він до всього дішов своїм розумом, бо був здатен на аналіз та виправив помилку тоді, коли її усвідомив. Тепер він знає, що за змінами треба спостерігати та вчасно реагувати. Реагувати діями, а не скиглинням.

Мон тепер знає, що падіння - це тільки привід кардинальних змін в житті та поглядах.

Загроза падіння - це знак: негайно вставай та шукай!

Гом же, навпаки, помилки свої не виправив. Він вперто чекав, поки хтось покладе сир на місце, де його вже ніколи не буде. Гом продовжував себе жаліти та жити минулим.

Це минуле не давало йому бачити реальність. Навіть докази у вигляді принесеного сиру не переконали його. Його сліпота підказала йому, що смак не такий, запах не такий: "От раніше було краще".

А насправді - він сидить і нагадує багатьох людей серед нас, які:

- більшість свого часу скаржаться на життя, замість спроб щось зробити;

- шукають виправдань, замість того, щоб шукати можливості;

- ностальгують за минулим. якого вже нема і більше не буде ніколи;

- боїться щось зробити, бо боїться помилок та падінь.

Все це призводить до того, що людина втрачає здатність шукати, бачити та використовувати можливості, певне "зависання" на одному статусі, деградація, песимизм, апатія, навіть фізичні хвороби.

У мене дуже багато таких знайомих. А у вас?

* Скачати та прочитати її можна тут (всього 25 сторінок на одному подиху)

	Вівт, 26 Лист 2024, 23:04 RSS
	Роздуми за філіжанкою кави