Головна » 2010»Березень»8 » Pain Pain Pain & Oh! Pain або педагогічно-комп'ютерні проблеми
Pain Pain Pain & Oh! Pain або педагогічно-комп'ютерні проблеми
04:46
Pain
Pain Pain & Oh! Pain або педагогічно-комп'ютерний біль
Сьогоднішній адміністратор
загальноосвітньої школи та простий вчитель оточені масою проблем, які
мають властивість лише додаватися.
1. До головної проблеми як
адміністрація школи, так і всі педагоги, відносять хронічне невистачання
часу та перевантаження. І вчитель і адміністратор загальноосвітньої
школи перевантажені. Не вистачає часу на індивідуальні чи додаткові
заняття з учнями, тим більше на професійне зростання чи самонавчання. Н
вистачає часу на сім'ю та немає вільного часу для просто особистого
життя
2. Престиж вчительської спеціальності падає, залишається все менше
авторитету у учнів до вчителів. А це означає, що навчати становиться
важче. Важче також знайти кваліфікованого вчителя, в разі його уходу.
Стіна нерозуміння вчителів та учнів не стає меншою. Батьки також далеко
не завжди можуть порозумітися з вчителем. Вчитель перестав бути оракулом
та нерушимим авторитетом. До нього перестали прислуховуватись.
3. Фінансування шкіл залишає бажати
кращого (часом його взагалі немає). Отже, оновлення наочності чи іншого
навчального приладдя чекати не доводиться. База застаріла, при тому, що
вимоги до навчання одночасно з цим ростуть.
Вимоги до професійної
компетентності вчителя також ростуть. Все більше вимагається від
вчителя, враховуючи і демократичні зміни в суспільстві і зміну часу,
зростанню науково-технічного прогресу.
4. Не вистачає підручників та мале фінансування не дозволяє
поповнювати шкільну бібліотеку. Про альтернативні літературні джерела чи
підручники, або додаткову довідкову літературу годі думати. Щастя, якщо
підручники є у кожного в класі.
5. Бюрократична система росте,
кількість чиновників збільшується, кожен чиновник вважає за потрібне
придумати нові звіти, папери ...
Вчитель та адміністрацією велику частину свого часу
займається складанням різноманітних звітів, виписок, заповненням таблиць
та щоденників, підрахунком годин і балів, переписуванням планів з
дидактичної літератури до зошита...
Адміністратору ще важче: вся та
кількість звітів, статистичних таблиць і паперів - лягає на його
відповідальність. Головні звіти веде завуч. Таких звітів налічується до
500 на рік і робляться та заповнюються і обчислюються вони переважно
вручну, займаючи багато вільного часу та виснажуючи людину. Вся ця бюрократія вже перетворилася на цілу навалу вимог та паперової роботи, яка займає все більше часу та виснажує
адміністраторів і педагогів, заважає виконувати основну роботу - навчання та виховання
учнів.
6. Адміністрацію змушують використовувати комп'ютери для
роботи. При цьому комп'ютерні програми, що поставляються управліннями
недопрацьовані, погано суміщені одна з одною, працюють зі збоями.
Навчитися працювати з ними важко, а належної підтримки користувача ці
програми не мають. Через деякий час ці програми виключаються, або
потребують оновлення, а виробника вже не знайдеш, як правонаступника
програми, який би потурбувався про оновлення також...
7. Вчителі
фактично не використовують комп'ютер у своїй діяльності. Надрукувати
роздатку чи календарні плани раз на рік -це фактично все. Іноді
(переважно на відкритих уроках) використати інтерактивну дошку чи
проектор для презентації. А звіти, виписки, заповнення табелів
(принаймні виписки до табелів), заповнення щоденників, заповнення
таблиць та підрахунок пропусків, вчитель робить вручну.
А це також
віднімає час та людські сили. Можливо із-за цього все менше вчителю
залишається часу на спілкування з учнями та їхніми батьками.
Да, дійсно, проблем багато. Все, що Ви написали, має місце на сьогодні в школі. Особливо багато часу відбирають щоденні звіти, інформації (інколи не зрозуміло, кому і для чого це потрібно), купа наказів управління освіти, які потребують негайного виконння. Батьки 9-х класів скаржаться на нестачу підручників. Я вже не кажу про санстанцію, пожежників. Протікає дах, потребує негайного ремонту спортивний зал і так далі . . . І так кожного дня, інколи хочеться кричати від безсилля вирішити всі проблеми, директор інколи відчуває себе більше господарником, ніж менеджером освіти. Але я по життю оптиміст, впевнена, що треба вчитися обстрагуватися від проблем, з задоволенням йду на роботу!
Це проблеми школи. На них хоча б звертають увагу. Є ще одна ланка освіти--ДНЗ. Середній вік вихователів вище середнього, молодь не хоче працювати на цю зарплатню, за свої кошти готувати поібники, а про комп'ютери годі й мріяти. Да і працювати з ними вміють не всі. Про інформатизацію ДНЗ мова не йде взагалі. Але ми працюємо, з радістю йдемо на роботу, кожен рік випускаємо до школи своїх маленьких пташенят. А потім зустрічаємо нових. Ми проводимо з ними більше часу , ніж власні батьки, піклуємось про них і радіємо перемогам. У кожному з них часточка душі вихователя. А проблеми є скрізь.
дф, как все правильно. И учебники, и бюрократия, и программное обеспечение, и квозможность использовать ПК. Но педагоги все равно делают и будут делать свое любимое дело
Прочитала і стало сумно, жалко себе, своїх зусиль, свого часу. Все так. Але потім пригадала, що післязавтра в нашому ліцеї традиційне свято - День першокласника. І я знов, як і кожного року, побачу на сцені дивовижні очі своїх учнів, буду дивуватися чому вони встигли навчитися за 6 місяців (незважаючи на довгі канікули), буду уявляти якими вони стануть через 10 років... І на душі буде радісно і тепло . Заради цього я на своєму місці.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
. 