Самодостатність. Чому так важко?

Мне не мешает советское воспитание! Мне мешает просто МОЕ воспитание, унаследованное родителями от бабушек и дедушек. А те, в свою очередь, получили его в курской и орловской деревнях с жесткими и нерушимыми устоями. Просто Домострой, и ничего больше.
"Можно построить Эмпайр-стэйт-билдинг. Вышколить прусскую армию. Взнести иерархию тоталитарного госуддарства выше престола Всевышнего.
Нельзя преодолеть какого-то странного духовного превосходства иных людей.
Бывают солдаты, которых боятся их командиры рот. Чернорабочие, перед которыми робеют прорабы. Подследственные, вызывающие трепет у следователей...", - А.Солженицын, "В круге первом".
Все зависит от нас?

З особистого досвіду роботи в школі знаю, що той хто висловлює СВОЮ думку, яка відмінна від думки керівництва, стає кісткою в горлі. Це все демагогія. На практиці все зовсім інакше...

Потрібно перечекати, поки пройдуть ті, хто був затятим комуністом, і говорить зараз: "а я в совєцкіє врємєна!.."
Нема нічого безкоштовного! За все потрібно платити, тому чим швидше ми зрозуміємо, що "безкоштовність" - сестра корупції, тим швидше ми будемо позбавлятися цього.

"Гарний виконавець" - критерій оцінювання професійної діяльності педлеглого, який я хотіла б вживати відносно всіх своїх робітників.Але як же їх замало... Умозках багатьох молодих вчителів затветджується безвідповідальність,бо відбувається заміна цінностей :виконання професійного обовязку на вседозволеність,бо зараз " вільна і незалежна держава".Можна користуавтися друкованими конспектами уроків,чужими тестами,розробками уроків,навіть нічого не змінюючи,бо все сподобалось, це право особистості.А обовязок бути гарним фахівцем? Знати більше,ніж діти? Сіяти " доброє,вєчноє"?Відповідальність за своє життя і діяльність можна по-справжньому відчути,коли навчишся добре виконувати свої обовязки,коли піднімешся на щабель вище у особистому розвитку.Звичайно,устрій держави,її політика має вагомий вплив на життя людей,але моральні принципи людського життя не менш вагомі.Часом мені здаеться,що наш народ на шляху свого існування втратив велику кількість цих цінностей....Зараз починає їх повертати.Чи поверне? Тяжко боротися із своїми вадами,легше шукати помилки в минулому і знаходити винуватцев у всіх своїх бідах. Пошук - справа непогана, головне вибрати правильний вектор, визначти коло поблем і шляхи їх вирішення.А це вже залежить тільки від людини ....

Олено, не глибоко копнули, а якщо дивитись з точки зору Педагога, то мілкувато. Ми всі здаємся собі розумними. Радянське мислення далеко не у більшості, а у людей старше 60 років і більша частина з них про самодостатність вже чи взагалі не думає. У Вас йдеться, я так зрозуміла, про людей. що виховувались у совітські часи. І говорити треба вже не про "гарного виконавця", а пристосуванця, крадія (крали час, отримували платню ні за що, користувались чужою працею, бо хитріші, та інше). А тих, чия голова вистромлювалась вище, цькували та "з'їдали". А це вже не Радянське виховання.
А діти повинні дослухатись до батьків в усі часи. Звичайно, вони вчинять по своєму. І це правильно. Та і батьки повинні чути дітей, якщо вони не самодури, звичайно. І незмінність умов тут ні до чого. Порушено зв'зок поколінь, це погано!
І про відповідальність... та відповідать всі і за все, тільки не всі вчасно розуміють за що саме, і чому саме вони.
Зараз 20-30річна молодь з вищою освітою ниє і валить на пенсіонерів свої негаразди. А їх виховували не радянські бабці, а пристосуванці. І не на високих моральних засадах.
А от з "так простіше" згідна, але це вже природний відбір працює.
Я теж не песиміст і дуже люблю свій народ і Україну. Але знаю, що мій народ просто ментально, пробачте, кастрований. І 40 років його водити по пустелі замало. Бо тільки діти наших дітей може звільняться від пристосуванства і прогину перед малоцінним, якщо у нас з Вами вистачить сил і розуму.
І Процвітання само не прийде. Його треба творити щосекунди і щосили, і головне, залучати не тільки своїх дітей, а й кумів, сусідів, всіх кого зможемо.
Повернулись до кумів, куди ж без них ;).

Достала словарь Ожегова и искала слово "самодостаточность". Не нашла. Но нашла "достаточный" - удовлетворяющий потребностям, необходимым условиям. Следовательно, самодостаточный это удовлетворяющий свои потребности. Я немного расширю это понятие. Для меня самодостаточный человек это тот, которому нескучно одному. Есть много времени думать. По поводу взрослых хочу сказать так. Когда я у мамы спрашивала совета, наверное хотелось услышать другое мнение, отличное от моего. Но выбор действий я всегда оставляла за собой. Иногда мой выбор был неправильный, но это жизнь и она учит нас. И причина не в системе, а в нас.Дело ведь не в том, чтобы сказать начальнику, что не буду делать не свою работу и таким образом протестовать. Если есть коллектив и есть общее дело, то нужно вместе добиваться положительного результата. У нас так было когда я работала в проектном институте(20 лет назад) и сейчас, когда я работаю в учебном заведении. И мне кажется, что Игорь Лосев ошибается, когда говорит о поколении, развращенном безответственностью и безперспективностью собственного существования. Нельзя так говорить о всех. И мы нужны нашим детям, хотя они сейчас совсем другие, не такие как мы в их возрасте. Есть общечеловеческие ценности, которым мы должны их научить. Я так думаю.

Повністю з вами згодна. Дійсно мені особисто дуже заважає радянське виховання. Все чекаю що хтось вирішить мої проблеми, постійно веду боротьбу сама з собою. Але ж я не невільник! Я - особистість!! Я маю власну думку й буду її відстоювати. Бо інакше чому ми будемо вчити наших дітей?! Давайте не заважати нашим дітям, а просто допомогати!