Суб, 23 Жовт 2021, 00:51

RSS
Роздуми за філіжанкою кави
Головна » 2010 » Березень » 20 » Самодостатність. Чому так важко?
Самодостатність. Чому так важко?
12:00

філіжанка кави про самодостатність  Самодостатність. Чому так важко?

Тому, що у переважної більшості людей мислення радянське.
70 років (чи 40 на заході) панування радянської ідеології пропагувало покірність, не супротив наказам та виконання наказів начальства без обговорень. Навіть висловлення власної думки було не в честі.

Термін "гарний виконавець" - відносно людини - було як похвала, все більше затверджуючи в мозках людей безвідповідальність за власне життя та долю.

Не треба було думати ні про що: живи по усталеному сценарію і все буде гаразд. І не критикуй, бо лишишся без усталеного сценарію життя.

Діти повинні були слухати дорослих,
дорослі діти - своїх батьків, бо ті більше пожили.
Все правильно, але за умови, якщо умови життя не змінювалися. Якщо умови змінилися - то вже діти є більш пристосовані до життя, бо вміють краще пристосуватися. Але в тих, радянських, умовах нічого не змінювалося. Все лише деградувало. Тому дійсно варто було слухати батьків.

Виховане не одно покоління людей на вимогах "слухай..." та "виконуй" . А таке виховання  називається "повною безвідповідальністю за своє життя".  Чому? Тому що якщо Вам сказали поступати так, а не інакше - то і відповідальність за поступок несе той, хто сказав.

Саме тому наші люди скоріш будуть нити на кухні та шукати виправдовування, замість рішучих дій та поступків без вказівки зверху.

Саме тому так любимо ми скаржитися один одному на життя та дивимося як на ненормальних на тих, хто хоча б питає начальство: "А чого я повинен виконувати роботу, яка не входить в мої обов'язки?"

Саме тому нам часто просто ментально страшно прийняти власне рішення. Ми довго вагаємось та декому власні рішення навіть причиняють фізичний біль. тому жити без власних рішень легше.

Дуже різко, але правду сказав Ігор Лосєв в статті "Україно моя феодальна..."  :

За часів Радянського Союзу,виховано покоління розбещене безвідповідальністю та безперспективністю власного існування. Жити відчуваючи відповідальність,ми не вміємо і не хочемо,так простіше. А феодальна структура, побудована на уламках держави-монстра і не могла бути іншою. Єдине, що ми можемо зробити, це вчасно піти і не заважати жити нашим дітям.  (стаття повністю: http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1467255.html )


P.S. Я не песиміст! Я дуже люблю свій народ і Україну. Я знаю, що мій народ просто ментально травмований. а травми завжди проходять. :)

P.S.S. А за феодалізмом неминуче прийде капіталізм? а за ним і процвітання. Я впевнена в цьому.

Категорія: Особистісний рост. Тайм менеджмент педагога | Переглядів: 1722 | Додав: olena | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 7
0
7 Ольга   [Матеріал]
Мне не мешает советское воспитание! Мне мешает просто МОЕ воспитание, унаследованное родителями от бабушек и дедушек. А те, в свою очередь, получили его в курской и орловской деревнях с жесткими и нерушимыми устоями. Просто Домострой, и ничего больше.
"Можно построить Эмпайр-стэйт-билдинг. Вышколить прусскую армию. Взнести иерархию тоталитарного госуддарства выше престола Всевышнего.
Нельзя преодолеть какого-то странного духовного превосходства иных людей.
Бывают солдаты, которых боятся их командиры рот. Чернорабочие, перед которыми робеют прорабы. Подследственные, вызывающие трепет у следователей...", - А.Солженицын, "В круге первом".
Все зависит от нас?

0
6 luida   [Матеріал]
З особистого досвіду роботи в школі знаю, що той хто висловлює СВОЮ думку, яка відмінна від думки керівництва, стає кісткою в горлі. Це все демагогія. На практиці все зовсім інакше...
Відповідь: Це як раз ознака НЕ самодостатності - залежність від сторонньої думки. І це НЕ ДЕМАГОГІЯ! Це факт, перевірений життям. Якщо керівництво бачить, що маєте свою думку і боїтеся - то нападає. Якщо бачить, що відстоюєте і готові компетентно та ПОСЛІДОВНО відстоювати - то відступить. Я ще не бачила жодного випадку. Це скоріш страх.
Треба діяти послідовно (не відступати) та сміливо. Інакше на практиці тим, хто боїться.

0
5 Yana   [Матеріал]
Потрібно перечекати, поки пройдуть ті, хто був затятим комуністом, і говорить зараз: "а я в совєцкіє врємєна!.."
Нема нічого безкоштовного! За все потрібно платити, тому чим швидше ми зрозуміємо, що "безкоштовність" - сестра корупції, тим швидше ми будемо позбавлятися цього.

0
4 Марина   [Матеріал]
"Гарний виконавець" - критерій оцінювання професійної діяльності педлеглого, який я хотіла б вживати відносно всіх своїх робітників.Але як же їх замало... Умозках багатьох молодих вчителів затветджується безвідповідальність,бо відбувається заміна цінностей :виконання професійного обовязку на вседозволеність,бо зараз " вільна і незалежна держава".Можна користуавтися друкованими конспектами уроків,чужими тестами,розробками уроків,навіть нічого не змінюючи,бо все сподобалось, це право особистості.А обовязок бути гарним фахівцем? Знати більше,ніж діти? Сіяти " доброє,вєчноє"?Відповідальність за своє життя і діяльність можна по-справжньому відчути,коли навчишся добре виконувати свої обовязки,коли піднімешся на щабель вище у особистому розвитку.Звичайно,устрій держави,її політика має вагомий вплив на життя людей,але моральні принципи людського життя не менш вагомі.Часом мені здаеться,що наш народ на шляху свого існування втратив велику кількість цих цінностей....Зараз починає їх повертати.Чи поверне? Тяжко боротися із своїми вадами,легше шукати помилки в минулому і знаходити винуватцев у всіх своїх бідах. Пошук - справа непогана, головне вибрати правильний вектор, визначти коло поблем і шляхи їх вирішення.А це вже залежить тільки від людини ....

0
3 Хтоя   [Матеріал]
Олено, не глибоко копнули, а якщо дивитись з точки зору Педагога, то мілкувато. Ми всі здаємся собі розумними. Радянське мислення далеко не у більшості, а у людей старше 60 років і більша частина з них про самодостатність вже чи взагалі не думає. У Вас йдеться, я так зрозуміла, про людей. що виховувались у совітські часи. І говорити треба вже не про "гарного виконавця", а пристосуванця, крадія (крали час, отримували платню ні за що, користувались чужою працею, бо хитріші, та інше). А тих, чия голова вистромлювалась вище, цькували та "з'їдали". А це вже не Радянське виховання.
А діти повинні дослухатись до батьків в усі часи. Звичайно, вони вчинять по своєму. І це правильно. Та і батьки повинні чути дітей, якщо вони не самодури, звичайно. І незмінність умов тут ні до чого. Порушено зв'зок поколінь, це погано!
І про відповідальність... та відповідать всі і за все, тільки не всі вчасно розуміють за що саме, і чому саме вони.
Зараз 20-30річна молодь з вищою освітою ниє і валить на пенсіонерів свої негаразди. А їх виховували не радянські бабці, а пристосуванці. І не на високих моральних засадах.
А от з "так простіше" згідна, але це вже природний відбір працює.
Я теж не песиміст і дуже люблю свій народ і Україну. Але знаю, що мій народ просто ментально, пробачте, кастрований. І 40 років його водити по пустелі замало. Бо тільки діти наших дітей може звільняться від пристосуванства і прогину перед малоцінним, якщо у нас з Вами вистачить сил і розуму.
І Процвітання само не прийде. Його треба творити щосекунди і щосили, і головне, залучати не тільки своїх дітей, а й кумів, сусідів, всіх кого зможемо.
Повернулись до кумів, куди ж без них ;).

0
2 IrinaCh2596   [Матеріал]
Достала словарь Ожегова и искала слово "самодостаточность". Не нашла. Но нашла "достаточный" - удовлетворяющий потребностям, необходимым условиям. Следовательно, самодостаточный это удовлетворяющий свои потребности. Я немного расширю это понятие. Для меня самодостаточный человек это тот, которому нескучно одному. Есть много времени думать. По поводу взрослых хочу сказать так. Когда я у мамы спрашивала совета, наверное хотелось услышать другое мнение, отличное от моего. Но выбор действий я всегда оставляла за собой. Иногда мой выбор был неправильный, но это жизнь и она учит нас. И причина не в системе, а в нас.Дело ведь не в том, чтобы сказать начальнику, что не буду делать не свою работу и таким образом протестовать. Если есть коллектив и есть общее дело, то нужно вместе добиваться положительного результата. У нас так было когда я работала в проектном институте(20 лет назад) и сейчас, когда я работаю в учебном заведении. И мне кажется, что Игорь Лосев ошибается, когда говорит о поколении, развращенном безответственностью и безперспективностью собственного существования. Нельзя так говорить о всех. И мы нужны нашим детям, хотя они сейчас совсем другие, не такие как мы в их возрасте. Есть общечеловеческие ценности, которым мы должны их научить. Я так думаю. smile

0
1 Любаша   [Матеріал]
Повністю з вами згодна. Дійсно мені особисто дуже заважає радянське виховання. Все чекаю що хтось вирішить мої проблеми, постійно веду боротьбу сама з собою. Але ж я не невільник! Я - особистість!! Я маю власну думку й буду її відстоювати. Бо інакше чому ми будемо вчити наших дітей?! Давайте не заважати нашим дітям, а просто допомогати!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Розділи щоденника
Освіта [22]
Роздуми на тему сучасної освіти
Моя колекція кавярень [9]
Фоторепортажі з кавярень, де я буваю
Новини [23]
Роздуми на тему новин
Особистісний рост. Тайм менеджмент педагога [32]
Статті на тему освіти, роботи, бізнесу, викладання, навчання, на всі теми
Читальня [5]
Тут описую прочитані книги. Рекомендую ці книги всім охочим. Книги додаються.
Життя блогу [3]
Програми складання шкільного розкладу [1]
Група FM - матеріали та заходи [3]
Інформатизація освіти [37]
Питання впровадження та реальні проблеми і їхні рішення, герої та переможці
Форма входу
Вітаю Вас Гість!


Календар
«  Березень 2010  »
ПонВівтСерЧетП'ятСубНед
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту
Лічильники

Ю.Блоги 



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Єльникова Олена © 2021Зробити безкоштовний сайт з uCoz