УВАГА!
Ця стаття не переслідує мету образити когось особисто!
Тут є лише опис  системи.
Вважаю, що НЕ можна не писати про хворобу, якщо вона є.
Вона описує ЛИШЕ мою власну позицію. Я припускаю. що моя думка може відрізнятися від думки інших.
Не наполягаю на власній думці. Поважаю право людини мати свою.

Кого не люблю?

Чиновників. І тримаюся від них на відстані. Маю власне жорстке правило: нічого в них не просити. Та ніколи не погоджуся стати одним з них.

І ще більше не люблю по-собачому відданих ним рабів. Не було б їх, не було б таких чиновників.

Чому не люблю? Спробую пояснити…

Цю думку мені навіяла стаття Тетяни Чорновил на сайті Оглядача:

Прочитайте статтю про те, як благодійний фонд дав одному сироті тачку, дачку та яхточку. Вам стануть зрозумілими мої думки:http://obozrevatel.com/news/2008/3/21/225963.htm

Чиновники – це особливий клан, попавши куди людина змінюється. Змінюється незворотньо. Хоча, якщо людина піде з чиновників – то ще є надія на зворотній процес.