Я настільки вражена! Ну як не повірити у те, що збігів обставин не буває?
За весь останній рік я багато стала їздити на велосипеді. У мене такий собі (типа) горний велосипед, на якому я катаюсь цілий рік (навіть взимку).
Звичайно, взимку менше. Але влітку... Задача: не менше 10 км на день, але реально виходить 16, 10, 8, 4, 2,0 - в середньому (я веду облік та підраховую щодня) 4,5 км в день.
Не погано. Ну і, звичайно ж, мені постійно хочеться на велосипед якісь нові "штучки" чи "прибамбаси" купити. От задумала я поставити на велосипед спеціальний комп'ютер...
Я люблю каву. Це вже знають всі мої друзі та просто знайомі.
Тому завжди запрошують мене зустрітися там, де буде приємно обом: у кавярні.
Я працюю на вул.Артема. Часто їду на маршрутці № 18 чи 239
мимо кавярні «Кафка». Але жодного разу я не вийшла на зупинку раніше та не
відвідала її.
Чому? Сама не знаю. Напевно тому, що «Кафка» - це мережа кавярень в Києві та я
була вже у двох з них. Смачна кава, сучасний інтер’єр, платний WiFiі
всі її надбання…
Є в Києві, на вул. Ванди Василєвської такий собі маленький
ресторанчик – закарпатська колиба. Моє найулюбленіше місце, коли треба випити
справжню каву!
Я абсолютно переконана,що кращої за закрпатську каву не
існує ніякої. Нажаль, не пила каву у Відні. Можливо… Але закарпатська – то кава.
Решта – напої по мотивах кави.
Ще відколи з’явилася тут колиба, ми відразу спробували каву.
Я знала: саме кава покаже нам справжність вивіски «Закарпатська…»
Місто Лева не таке красиве у лютому, як влітку. Стають видні
дірки на тротуарах та дорогах і побиті, наче від бомбування, занедбані стіни
історичних архітектурних будівель.
Але!
На все є своє але.
Без листочків на деревах ці будівлі дуже добре видні і
дозволяють сфотографувати їх цілком, а не фрагментами. Чим я і неодмінно
скористалася. Я зробила багато фотографій вулиць та домів, які дуже люблю.
Переконалася ще раз у неповторності архітектури та самого духу старовинного
міста.
Вузенькі (на кшталт паризьких) вулиці, старовинна бруківка
(дякувати міській владі за неробство), яка залишилася у первісному вигляді,
разом із дуже вузькими (польський спадок) коліями трамваю.
Вечірній
Київ, якщо немає корків у центрі, дуже часто буває затишним та, навіть,
красивим. Вулиця Червоноармійська (назва мене трішки коробить, але що
поробиш) завжди така переповнена, ввечері ані трошки не завмирає. Люди
вже значно повільніше, ніж вранці та вдень, виходять на вулицю та
наповнюють місцеві кафе, ресторани та кавярні. Втомившись від справ, ми
теж не оминули затишну кавярню, на якій ще так привабливо та запрошуючи
великими літерами було написано: "Wi Fi" ! Приємна затишна
зала, ввічливий, з посмішками персонал та смачнюча кава. Люди з
комп'ютерами сиділи, але на яких умовах там підключають до мережі - не
знаю. Якщо так, як у "Кофе-хаус", то не цікаво.
Ну я чула про те, що в Японії приймають ванни у супі з рисовою локшиною. Чула також про те, що в Китаї лікуються ваннами із зеленого чаю.
Сьогодні почула, що у Таїланді роблять масаж та усілякі спа-процедури кавою! На мій погляд, це марнування найсмачнішого продукту, що придумало людство!
От була я, здавалося вже у всіх львівських кавярнях. Та от не у всіх!
Справжнім подарунком для мене стала кавярня "Золотий дукат"
Вирішила я показати Вам фотографії та розповісти про неї.
<!--more-->Розташована у підвалі, вона настільки маленька, що там
і вмістилися всього декілька столиків.
Цікавий інтер'єр, обіграний в стилі монастирського підвалу чи
печери... Внутрішні двері імпровізують величезні винні бочки, а
повністю зеркальна стеля дає враження неочікуваного простору. На
кожному столику стоять справжні свічки, які постійно горять та додають
обстановці надзвичайної загадковості. Біля столиків висять грамоти,
стоять предмети, що підтверджують таємничність. У стінах кавярні вибити
арки, в яких знаходяться... ні, не кістки монахів...
Місто Лева не таке красиве у лютому, як влітку. Стають видні
дірки на тротуарах та дорогах і побиті, наче від бомбування, занедбані стіни
історичних архітектурних будівель.
Вечірній
Київ, якщо немає корків у центрі, дуже часто буває затишним та, навіть,
красивим. Вулиця Червоноармійська (назва мене трішки коробить, але що
поробиш) завжди така переповнена, ввечері ані трошки не завмирає. Люди
вже значно повільніше, ніж вранці та вдень, виходять на вулицю та
наповнюють місцеві кафе, ресторани та кавярні. Втомившись від справ, ми
теж не оминули затишну кавярню, на якій ще так привабливо та запрошуючи
великими літерами було написано: "Wi Fi" ! Приємна затишна
зала, ввічливий, з посмішками персонал та смачнюча кава. Люди з
комп'ютерами сиділи, але на яких умовах там підключають до мережі - не
знаю. Якщо так, як у "Кофе-хаус", то не цікаво.
Отакої! 
Люблю я львівські кавярні!