Я вже писала про свої особисті враження на емоційному рівні у ЖЖ
(Книга не без інших книг, або геть з голови Задорнова)

У звичному викладі, традиційному для художньо-публіцистичного сучасного жанру, написані 25 сторінок цієї книги.
Але вже третій день я не можу її забути.
Скачати та прочитати її можна тут (всього 25 сторінок на одному подиху)

ВВС: 65% українців хочуть реформи освіти

Новина мене дуже порадувала!

Ні, шановні, колеги! Не тим що все погано!
А тим, що до педагогів донесли думку батьків.

Вчора на педагогічній раді в одній з київських шкіл, я зачитала цю статистику.

Ви знаєте, з пунктом про застарілість методів навчання погодилися всі!
От з пунктом про те, що батьки невдоволені потребою здавати гроші на ремонт школи, не погодилися. Це викликало обурення!
У мене відразу виникла думка, що за такого підходу спонсорів нашим школам ще довго чекати.

Статистика річ уперта. За 5 років моєї роботи в інституті дві молоді людини (від 40 до 50 років обом) померли від невиліковної стадії раку. Обидва дізналися про хворобу на операційному столі.

Обидва померли швидко та дуже болісно.

Обидва більше 5 років жодного разу не були у лікаря. Співпадіння?

Ні, система.

Спробую пояснити свою думку.  Розмови про здоров'я в Україні сьогодні є не популярними.  Принаймні, не так, як розмови про здоров'я раніше. Ще 15-20 років тому всі залюбки розповідали про дієти, лікарів та знахарів.

 

Мене здивував фрагмент уроку в 4 класі, на якому я недавно була присутня:

Урок інформатики.
Вчителька мотивує клас до ознайомлення з новою навчальною іграшкою, в якій на основі карти України та назві обласних центрів можна повторити наголоси. Завданням іграшки є створення туристичного маршруту для іноземця-туриста, що приїхав вперше до України. Вчителька намагалася скористатися такою рисою українців, як гостинність, та вимовила таку запальну промову про те, що до них в гості приїжджає іноземець. Та описує, як з потягу сходить їхній гість.

Кінець березня.

Пташки поють, буруньки налилися, травка проклюнулася…

Всі вже очікують весни та готують першоквітневі жарти.Та квітневі квіти. Проліски та підсніжники – це унікальні квіти, які є в Україні. І лише в Україні їх аж 4 сорти. Саме в кінці березня та на початку квітня вони квітнуть у лісі та… біля станцій метро зранку у пучечках.

Але, погода нам вирішила пригадати казку про 12місяців. Пам’ятаєте?

-Де я квіти візьму: там, в лісі сугроби вище мого зросту?

-А ти нахиляйся нижче та придивляйся покраще – знайдеш.

 УВАГА!
Ця стаття не переслідує мету образити когось особисто!
Тут є лише опис  системи.
Вважаю, що НЕ можна не писати про хворобу, якщо вона є.
Вона описує ЛИШЕ мою власну позицію. Я припускаю. що моя думка може відрізнятися від думки інших.
Не наполягаю на власній думці. Поважаю право людини мати свою.

Кого не люблю?

Чиновників. І тримаюся від них на відстані. Маю власне жорстке правило: нічого в них не просити. Та ніколи не погоджуся стати одним з них.

І ще більше не люблю по-собачому відданих ним рабів. Не було б їх, не було б таких чиновників.

Чому не люблю? Спробую пояснити…

Цю думку мені навіяла стаття Тетяни Чорновил на сайті Оглядача:

Прочитайте статтю про те, як благодійний фонд дав одному сироті тачку, дачку та яхточку. Вам стануть зрозумілими мої думки:http://obozrevatel.com/news/2008/3/21/225963.htm

Чиновники – це особливий клан, попавши куди людина змінюється. Змінюється незворотньо. Хоча, якщо людина піде з чиновників – то ще є надія на зворотній процес.

Багато чую останнім часом про те, якою хорошею була система освіти в СРСР, та яка погана ця Українська система, що дозволила зруйнувати таку чудову систему освіти.

Праві педагоги у тому, що рівень випускників шкіл дуже низький, що медалісти мальовані, що рівень фізичного стану нашого підростаючого покоління все гірше. Та у приклад ставиться система освіти у СРСР, де, начебто, все було як треба…

У минулому пості з розділу Преса http://olena.at.ua/blog/2008-01-28-18 я обіцяла написати про ті причини, які зумовлюють наших учнів від початку навчання в школі навчитися красти та шахраювати. Та до кінця навчання в школі вони виходять майстрами цього діла. Посперечаєтеся? Дарма. Це так і є. Якщо Ви ще не зрозуміли про що я, то прочитайте все ж попередній пост http://olena.at.ua/blog/2008-01-28-18.

Якщо називати списування крадіжкою, а обман вчителя (задля чого і списують) – шахрайством, то стає зрозумілим, яким чином учні стають майстрами крадіжок та шахрайства зі шкільної лави.

Як пов’язані шпори з криміналом?
Чи пов’язані взагалі?
Ну я, як зануда-викладач чи вчитель завжди казала, що пов’язані. Як?
Да просто!

Дивіться: що таке кримінал? Давайте не торкатися вбивства. З цим нібито все ясно. Це явний кримінал, з цим ніхто не сперечатиметься.
Що ще кримінал? Це крадіжка. Безперечно, адже так само це пряме порушення заповідей Божих, де написане: «Не вбивай та не кради» Ці слова в Біблії ніяк більше не трактуються. Тут не написане: «Не вбивай, але якщо це поганий хлопець – то можна». Тут також не написано: «Не кради, але якщо воно тобі принесе …….., то можна». Я навмисно залишила крапки, бо туди підставить будь-хто любе виправдання, яких, починаючи від Єви, людство виробило мегатонни.

Початок нового року.
 Вже який у моєму житті?
А у вашому?

Сьогодні на мене навалилися спогади… Кожного разу я по-різному очікувала 1 вересня:
Спочатку я чекала першого вересня, щоб вдіти новеньку форму та туфлі, які висіли та стояли вже на видноті та ніби просили їх вдягнути. Хотіла вже нарешті користуватися новим портфелем та перебирала нові ручки і олівці у новенькому пеналі. Думала при цьому завжди про те, що от в цьому році я буду безперечно вчитися краще, вчасно виконуватиму всі завдання…